Сегодня: 20. 11. 2017 року

Михайло Грушевський: чернівецькі етюди

Опубліковано в Суспільство Автор  вересня 30 2016 розмір шрифту зменшити розмір шрифту збільшити розмір шрифту
Оцініть матеріал!
(0 голосів)
Із нагоди 150-ї річниці від дня народження історика, політика, громадсько-культурного діяча, літератора, публіциста Михайла Грушевського в Муніципальній бібліотеці імені Анатолія Добрянського відбулася зустріч за участю доцента кафедри історії України ЧНУ імені Ю. Федьковича Ганни Скорейко і декана факультету історії, політології та міжнародних відносин, завідувача кафедри історії України, доктора філологічних наук, професора Олександра Добржанського.

За словами Ганни Скорейко, Михайло Грушевський заслужив багато лаврів і чимало докорів. Досі немає одностайної думки щодо його життєдіяльності. Він зумів вивести українців на шлях української державності, виховав покоління послідовників національної ідеї. Але водночас вдавався до рішень, які викликали суперечки і нерозуміння. Як, приміром, його повернення до Радянської України, яке по суті легімітизувало більшовицьку владу. Тому цей крок не сприйняв колишній політичний колега Володимира Винниченка. Правда, наприкінці життя він визнав, що це була грандіозна ідея, підтвердження якій отримали на зламі 80-90-х років ХХ століття. Коли Україна виборювала державну незалежність, наукові праці Грушевського стали базою української історіографії.
А далекого 1894 року за рекомендацією Володимира Антоновича молодого М. Грушевського призначили на посаду ординарного професора кафедри всесвітньої історії з окремим узагальненням історії Східної Європи Львівського університету. Його перший вступний виклад із ентузіазмом сприйняла українська громадськість. Велика зала ледве вмістила всіх охочих. На той час тут діяли старі партії з абсолютно крайніми позиціями: народовці (праві) під авторитетним впливом Олександра Барвінського, що ґрунтувалися на ідеї національного відродження, та радикали (ліві), очолювані Іваном Франком і Михайлом Павликом, які робили основний акцент на соціально справедливому суспільстві. Звісно, що Антонович бачив М. Грушевського з народовцями. Та він пішов усупереч своїм наставникам і зробив ставку на Франка з Павликом. Цей вчинок викликав чимало докорів, але М. Грушевському, як людині лідерського типу, було важливою справжня перспектива. Він пішов на зближення з більш прогресивними радикалами, спробував їх повернути в бік національної державної ідеї і це йому вдалося.
У Львові Грушевський розпочав активну науково-організаційну діяльність у Науковому товаристві імені Шевченка (НТШ), з яким почав співпрацювати ще 1892 року. Зокрема, очолив Історико-філософську секцію, створив і очолив Археографічну комісію (1896–1913). Чимало часу віддавав редагуванню «Записок Наукового товариства імені Шевченка». Завдяки його організаторським здіб­ностям вдалося видати більш ніж 100 томів. На початку 1897 року Михайла Грушевського обрали головою НТШ, яке він реорганізував в академічну установу світового рівня, сприяв переходові української науки в Східній Галичині від поодиноких індивідуальних історичних пошуків до організованого, колективного й систематичного вивчення історії України, створив власну наукову школу. Впродовж 1897–1898 років Грушевський написав 1-й том своєї фундаментальної праці – «Історія України-Руси», а незабаром видав ще два томи. Ця робота була щиро прийнята в Галичині, але потрапила під заборону російського уряду.
М. Грушевський визначив для себе індивідуальні магістральні шляхи й ніколи не зрікався власних переконань. Він вважав, що духовно-інтелектуальним, історичним центром України є Київ, і саме там має концентруватися культурно-політичне життя. Київська Русь – держава українців, а не росіян, історію яких треба починати з Володимиро-Суздальського князівства. Українці мають заявити права на Київ як на свій спільний центр, інакше це зробить ласа і заздрісна на українську історію Росія. Він завжди залишався прихильником української національної держави. Це для нього, як образно відзначила Г. Скорейко, була далека мрія, яку треба тримати на горизонті й прямувати до неї.
Та попри свої переконання і безкомпромісність М. Грушевський все ж пішов на зближення з більшовицькою владою. Цей крок можна пояснити його соціал-революційними симпатіями і тим, що він був прихильником політичних домовленостей із системою, якщо вона гарантувала певний розвиток. Простіше кажучи, із двох зол він обирав, як йому видавалося, найменше. В останні роки все-таки піддався магнетизму більшовицьких гасел і сподівався на добрі зміни. Розплата за довіру була надто жорстокою: власна смерть за дивних обставин, загибель у таборах надзвичайно талановитих науковців – брата Олександра і доньки Катерини. Можливо, таку кармічну трагедію зумовила ота мрія, яку він тримав на горизонті, заради якої повернувся додому. А його захоплені висловлювання про більшовиків мали приспати їхню пильність, щоб втілити в життя свій глобальний проект під назвою «Україна». Але ця система мала надто загострений нюх, і вона, очевидно, розпізнала небезпеку…
О.Добржанський зосередив увагу присутніх на зв’язках Михайла Грушевського з Буковиною. Коли 11 квітня 1894 року молодого науковця призначили завідувачем кафедри всесвітньої історії Львівського університету, про це одразу повідомила газета «Буковина». Діяльністю М. Грушевського цікавився професор Чернівецького університету, громадсько-політичний діяч Степан Смаль-Стоцький. Щоб познайомитися з колегою, він спеціально поїхав до Львова і запросив його до Чернівців. 19 листопада 1894 року Грушевський приїхав до нашого міста. Зупинився він у помешканні Ст. Смаль-Стацького (нині вулиця Шептицького, 31). Цього ж дня він провів дві зустрічі в Українському Народному Домі зі старшими діячами народного руху та студентами Чернівецького університету, членами товариства «Союз». Третя відбулася в готелі «Вайс» (Центральна площа, 9) за участю представників громадськості Чернівців та Кіцманя. Тому на цій будівлі варто встановити меморіальну дошку, яка б повідомляла про приїзд до Чернівців першого Президента України.
Наступного дня М. Грушевський поїхав, пообіцявши ще навідатися до Чернівців. Цього не сталося, але стосунки з буковинцями все ж підтримував. Спілкувався зі Степаном Смаль-Стоцьким та буковинськими письменниками як редактор «Літературно-наукового вісника». Зокрема, з Ольгою Кобилянською (відома його рецензія на повість Ольги Кобилянської «Царівна», яка була однією з перших) та Осипом Маковеєм. Уважно стежив за політичним життям Буковини, критикуючи наших політиків за надмірну лояльність.
Окремий буковинський епізод у житті Грушевського пов’язаний з постаттю чернівецького професора, москвофіла Володимира Мільковича, який також претендував на посаду завідувача кафедри всесвітньої історії у Львівському університеті. Призначення М. Грушевського стало доленосним, оскільки він спрямував роботу кафедри на дослідження історії України. Коли 1907 року вийшов німецькою мовою перший том «Історії України-Руси» під назвою «Історія українського народу», з’явилося чимало позитивних і негативних відгуків. Серед останніх був критичний виступ В. Мільковича з Чернівців. Очевидно, не зміг забути своєму конкуренту перемогу в конкурсі на заміщення посади завкафедри у Львові. Проте за М. Грушевського вступилися громадськість і, зокрема, Іван Франко, бо вихід цієї праці мав неабияке значення для України. Про неї заговорив світ.
Після Першої світової війни зв’язки М. Грушевського з Буковиною припинилися. Лише раз він обізвався 1927 року, коли в краї відзначали 40-річний ювілей літературної діяльності Ольги Кобилянської. М. Грушевський надіслав привітання від ВУАН. Проте вчений мав чимало учнів і послідовників на Буковині. Це, зокрема, державник, науковець і публіцист Мирон Кордуба, вчений і видавець Зенон Кузеля, які активно співпрацювали зі своїм учителем. Кордуба опрацьовував для М. Грушевського архіви, допомагав у написанні «Історії України-Руси». 1910 року жваво обговорювався задум про запровадження в «ЛНВ» розділу «Буковиніка», який мали вести Кордуба та Кузеля. М. Грушевський підтримував цю ідею, з її приводу велося активне листування, та, на жаль, ідея так і не була втілена.
Інга КЕВАН.

Прочитано 1022899 разів

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі
чернівцібудінвест
чернівцібудінвест

Курс валют у Чернівцях

Гороскопи

Ми в Вконтактах

Зв’язатися з нами

 +38 0372 553212

  bykovina@gmail.com

 58013 Україна м. Чернівці вул. Українська 22

Украина онлайн Яндекс.Метрика

> Рейтинг@Mail.ru